Адаптація дитини до дитячого садочку
Дитина повинна пристосуватись до нових умов, тобто адаптуватись. Термін «адаптація» означає пристосування і, щоб уникнути стресових ситуацій в період адаптації дитини до дитячого садочку, необхідно грамотно підійти до цієї проблеми. Спільна задача вихователів і батьків – допомогти дитині по можливості безболісно ввійти в життя дитячого садочка.
Заголовок 2
Для цього батькам потрібно:
По-перше, пояснити дитині, що таке дитячий садочок і навіщо туди ходять діти. Головне, намагатися простими словами створити позитивний образ садочку (наприклад, «у дитячий садочок приходять такі ж діти, як і ти, вони там разом граються, вчаться, їдять», «там багато іграшок і добрі вихователі, які піклуються про дітей» тощо).
По-друге, познайомити дитину з обраним дитячим садочком під час прогулянки. Можна під час прогулянок ненадовго заходити з дитиною на територію садочку, у групи, щоб дитина поступово звикала.
По-третє, завчасно ознайомтесь із розпорядком дня у садочку і поступово вводьте цей режим дня вдома, а також навчайте тому, що знадобиться в дитячому садку (вміння самостійно одягатися, умиватися, їсти).
По-четверте, якщо вдається, то віддавайте дитину в ту групу, в якій вона вже знає кількох дітей (дітей ваших друзів або знайомих, сусідів, з якими ваша дитина вже спілкується). Але важливо й вчити дитину, як знайомитися з новими дітьми і як потрібно поводитися з друзями. Адаптація дитини буде залежати й від того, наскільки легко вона зможе встановлювати стосунки в колективі. Ви самі можете допомогти дитині встановити контакти з іншими дітьми, познайомивши малюка з ними та їхніми батьками, запрошуйте нових друзів вашої дитини на вихідні до вас додому.
По-п’яте, заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, до якої ходитиме ваш малюк. Повідомте лікаря і вихователів про особливості стану його здоров’я та характеру. Поясніть дитині, до кого вона може завжди звернутися за допомогою, якщо їй вона буде потрібна.
По-шосте, перед тим, як відвести дитину в дитячий садочок, можна провести комплекс заходів щодо загартовування дитини, а також потрібно пройти медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова. У перші два-три тижні залишайте дитину лише на кілька годин в дитячому садочку, поступово збільшуючи цей час.
Важливо! У присутності дитини ніколи не показуйте, що ви нервуєте і переживаєте з приводу того, що вона йде в дитячий садочок. Не дозволяйте собі також критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, оскільки все це буде відразу негативно сприйнято нею, що викличе страх, невпевненість і небажання йти в це місце.
І ще декілька порад батькам дошкільника.
Ніколи не обговорюйте у присутності дитини вихователів, що може призвести до втрати авторитету педагога в очах дитини. Майте на увазі: все, що Ви говорите або робите вдома при дитині, стає надбанням громадськості. Адже діти люблять ділитися з вихователем і одногрупниками всім, що дізналися і побачили нового. Нерідко вихователь розповідає, як діти повідомляють їй про те, що не будуть її слухати, тому що мама казала, що вихователь щось неправильно зробила або сказала.
Щовечора цікавтеся у дитини про те, як пройшов день, що сталося нового і цікавого. Обговорюйте з нею останні події у садочку, розпитуйте про друзів, про ігри, в які вони гралися.
Збережіть поради для себе .
Що робити, якщо дитина не слухається?
Проблема виховання дітей сьогодні стоїть гостро як ніколи. І справа тут не тільки в тому, що люди хочуть виростити собі гідну зміну. Виховувати дітей стало набагато важче при відсутності гуманної ідеології. Сьогодні батьки, борючись за матеріальне благополуччя сім’ї, прагнучи заробити кошти на виховання, навчання, лікування дітей, загнаності труднощами життя і не мають ні часу, ні терпіння, ні здоров’я правильно виховувати дітей. А в дорогих яслах і садках немає кваліфікованих вихователів із спеціальною освітою. Батьки залишаються наодинці з труднощами виховання дітей, і тільки від їхньої любові, розуміння і терпіння залежить, якою виросте дитина.
Відсутність дисципліни – головна причина непослуху
Немає такого поняття, як важка дитина, можуть бути труднощі життя і відсутність волі подолати їх. Діти можуть бути слухняними або такими, якими вони стали при безпосередньо нашій участі. Якщо дитину укладають спати, дають їжу, грають з нею, водять на прогулянку в один і той же час, то вона з радістю все це виконує. Один раз давши дитині поблажку, порушивши режим дня, стосується це школяра або малюка, ви дасте йому привід порушувати правила ще і ще.
Буває так, що батькам ніколи або вони втомилися, а дитина представлена сама собі, робить, що хоче. Звичайно, їй буде важко підкоритися мамі, яка різко вирішила зайнятися нею і відриває від того, що вона почала сама. У такому випадку потрібно підготувати її, включитися в гру, почати спільну діяльність, проявити себе цікавим лідером і поступово підкорити своїм вимогам. Бурхливо реагують діти на окрики , терпінням і ласкою від дітей можна домогтися набагато більшої слухняності. Якщо дитина з радістю вислуховує ваші нотації, попередньо вас вивівши на них, значить їй не вистачає вашої уваги. Наступного разу не чекайте моменту, коли вона не буде слухатися, а запропонуйте спільну діяльність на благо всієї родини, розмовляйте з нею і радьтеся.
Завжди з’ясовуйте причину неслухняності
Нерідко ми приймаємо за непослух і капризи законне небажання чогось. Наприклад, дитина не хоче їсти. Причин може бути море: від самої банальною – їжа несмачна, хочеться пити, до більш прихованої – не вистачає ферментів і організм таким чином захищається від перевантажень. В цьому випадку потрібно стежити за водообміном, давати вітаміни, обстежитися у лікаря. Виявляється непослух і в тому, що дитина не хоче носити якийсь одяг. І в цьому випадку достатньо причин. Він або малий, або незручний, чи неприємної текстури, а може бути, у красеня вже свій смак.
Карати дитину потрібно, погоджуючи з іншими дорослими, щоб хтось із них не скасував випадково покарання. Стимулів для хорошої поведінки сьогодні багато, так як багато предметів, які діти хочуть, але батьки не можуть купувати їх щодня, а тільки за якісь заслуги. Якщо ваш хлопчик хоче машинку, він прочитає вам за нього 15 сторінок тексту в день, а якщо закінчить школу без трійок, отримає, наприклад, велосипед. І нічого цього не отримає, якщо не буде слухатися.
Як спілкуватися з неслухняними дітьми старшого віку
Діти старшого віку проявляють свою неслухняність, намагаючись заявити про свою
незалежність, бажаючи самоствердитися, особливо, якщо у дитини занижена самооцінка, втрачена віра в свій успіх. У цьому випадку батьки повинні дати дитині зрозуміти, що вони люблять її і допоможуть стати кращою, що вони вірять в її успіх, що у неї ще є час для самовиховання і освіти. Чому самовиховання? Тому що людину виховують до п’яти років, закладають в її характер основи розуміння, що добре, а що погано, а потім людина виховує себе сама, вибираючи з оточення те хороше, на що націлили її батьки. І важливу роль в цьому відіграє приклад самих батьків. Тому хочеться побажати всім батькам мати сталеві нерви, терпіння в справі втілення теорії в практичне виховання та спілкування з неслухняними дітьми.
«Психологічна готовність дитини до навчання»
Сім’ю майбутнього першокласника чекають серйозні зміни – дитина готується вступити до школи. І багато в чому успішність дитини залежить від правильної батьківської позиції. Саме в першому класі і діти і батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини, адже поганий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач.
Дехто з батьків вважає, що дитину можна підготувати дуже швидко перед самою школою, посилено займаючись. Але це рішення не можна вважати правильним, тому що така «швидка підготовка» може сприяти психологічному перевантаженню дитини. Саме тому завдання батьків, в міру своїх сил і можливостей, намагатися підготувати дитину до школи – заздалегідь, щоб поліпшити їй подальше навчання та попередити шкільну неуспішність.
Важливо, щоб дитина йшла до школи готова фізично, але не менш важлива готовність психологічна.
Складовими психологічної готовності є:
-особистісна;
-вольова;
- інтелектуальна.
Особистісна готовність – мотиваційна і комунікативна – виявляється у відношенні дитини до школи, до навчання, до вчителя і до самого себе. У дітей має бути позитивна мотивація до навчання в школі. Як правило, всі діти хочуть йти до школи, сподіваються бути хорошими учнями, отримувати гарні оцінки. Але приваблюють їх різні чинники.
Одні говорять: «Мені куплять портфель, форму», «Там навчається мій друг»…Проте, це все зовнішні прояви. Важливо, щоб школа приваблювала своєю головною метою – навчанням, щоб діти говорили: «Хочу навчатися читати», «Буду добре вчитися, щоб, коли виросту, стати…»
Визначити мотивацію дитини щодо навчання можна за допомогою вправ – ігор.
В кімнаті, де виставлені іграшки, дитині пропонуєте їх роздивитися. Потім сідаєте разом з дитиною і читаєте казку, яку раніше не читали. На найцікавішому місці зупиняєтесь і запитуєте, що хоче дитина: слухати казку далі чи гратися іграшками. Висновок такий: якщо дитина хоче йти гратися – у неї переважає ігровий мотив. Діти з пізнавальним інтересом хочуть слухати казку далі.
Формуванню мотиваційної готовності сприяють різноманітні ігри, де активізуються знання дітей про школу. Наприклад: «Збери портфель», «Я йду до школи», «Що у Незнайка в портфелі». Отже мотиваційна готовність – це бажання дитини прийняти нову для неї соціальну роль. Для цього важливо, щоб школа подобалась своєю головною метою – навчанням.
Особистісна готовність включає в себе і вміння спілкуватися з однолітками та вчителями і бажання бути доброзичливими, не проявляти агресії, виконувати роботу разом, вміти пробачати.
Емоційно – вольова готовність – включає в себе вміння дитини ставити перед собою мету, планувати свої дії, оцінювати свої результати, адекватно реагувати на зауваження.
Дитину чекає нелегка напружена праця. Від неї будуть вимагати робити не тільки те, що хочеться, а й те, що треба: режим, програма. Діти 6-ти років, які психологічно готові до школи, здатні відмовитися від гри і виконати вказівку дорослого.
Що таке «Готовність до навчання в школі?»
Чи віддавати дитину майбутньої осені до школи чи ще рік почекати з початком навчання? Багатьох батьків шестирічок і, навіть тих, кому ще немає шести, хвилює це питання аж до першого вересня. Заклопотаність батьків зрозуміла: адже від того наскільки успішним буде початок шкільного навчання, залежить успішність дитини в наступні роки, його ставлення до школи, навчання і, в кінцевому результату, благополуччя в його шкільному і дорослому житті.
«Моя дитина з трьох років читає, рахує, вміє писати прості слова. Їй напевно, нескладно буде вчитися в першому класі », — часто можна чути від батьків шестирічок. Проте навички, набуті дитиною в письмі, читанні і рахунку ще не означають, що дитина психологічно дозріла змінити діяльність з ігрової на навчальну. Крім того, необхідні особистісні якості та мислення малюка просто не встигають розвинутися, не вистачає ні часу, ні сил.
Що ж таке «готовність до навчання в школі»? Зазвичай, коли говорять про готовність до шкільного навчання, мають на увазі такий рівень фізичного, психічного і соціального (особистісного) розвитку дитини, який необхідний для успішного засвоєння шкільної програми без шкоди для її здоров’я
У школу приходять різні діти, але до всіх пред’являються однакові вимоги.
Що повинна знати і вміти дитина, яка готується до школи?
1. Прізвище, ім’я, по — батькові своє і батьків;
2. Свій вік (бажано дату народження);
3. Свою домашню адресу; країну, місто, в якому живе, і основні визначні пам’ятки;
4. Пори року (їх кількість, послідовність, основні прикмети кожної пори року; місяці (їх кількість і назви); дні тижня (їх кількість, послідовність);
5. Вміти виділяти суттєві ознаки предметів навколишнього світу і на їх основі класифікувати предмети за наступними категоріями: тварини (домашні і дикі; жарких країн, Півночі); птахи, комахи, рослини (квіти, дерева), овочі, фрукти, ягоди; транспорт (наземний, водний, повітряний); одяг, взуття та головні убори; посуд, меблі, а також вміти розділити предмети на дві основні категорії: живе і неживе;
6. Розрізняти і правильно називати площинні геометричні фігури: коло, квадрат, прямокутник, трикутник, овал;
7. Володіти олівцем: без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні лінії, акуратно зафарбовувати, штрихувати олівцем, не виходячи за контури предметів;
8. Вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу (право — ліво, верх — низ і т. д.);
9. Складати ціле з частин (не менше 5-6 частин);
10. Вміти повно і послідовно переказувати прослуханий або прочитаний твір, скласти розповідь за картиною; встановлювати послідовність подій;
11. Запам’ятовувати і назвати 6-8 предметів, картинок, слів;
Щоб Ваші зусилля по підготовці дитини до школи були ефективними, скористайтеся наступними порадами.
1. Не допускайте, щоб дитина нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій, якщо дитині весело вчитися, вона вчиться краще.
2. Повторюйте вправи. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант. Не забувайте: розвиток розумових здібностей дитини формується часом і практикою.
3. Не проявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів дитини.
4. Будьте терплячі, не ставте перед дитиною завдання, які перевищують його інтелектуальні можливості.
5. У заняттях з дитиною потрібна міра. Не змушуйте дитину виконувати завдання, якщо вона крутиться, втомилася, засмучена; займіться чимось іншим. Постарайтеся визначити межі витривалості дитини і збільшуйте тривалість занять щоразу на дуже невеликий час. Дайте дитині можливість іноді займатися тією справою, яка їй подобається.
6. Діти дошкільного віку погано сприймають одноманітні, монотонні заняття. Тому при проведенні занять краще вибирати ігрову форму.
7. Розвивайте у дитини навички спілкування: навчіть дитину дружити з однолітками, ділити з ними успіхи та невдачі. Все це їй стане в нагоді в соціально складній атмосфері школи.
8. Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за її терпіння, наполегливість. Ніколи не підкреслюйте її слабкості в порівнянні з іншими дітьми. Формуйте у неї впевненість у своїх силах.
А найголовніше, намагайтесь не сприймати заняття з дитиною як важку працю, радійте і отримуйте задоволення від процесу спілкування. Пам’ятайте, що у вас з’явилася прекрасна можливість подружитися з дитиною.
Отже, успіхів вам і більше віри в себе та можливості своєї дитини!
Як уникнути конфліктів із власною дитиною?
Часто ми спілкуємося з дітьми приказним тоном: «Іди спати! Почисть зуби! Сядь рівно!» Ми читаємо їм лекції, критикуємо, загрожуємо: «Не забереш іграшки — не вийдеш на вулицю!» Наше поводження настільки передбачувано, що діти найчастіше знають, що ми їм скажемо, і не слухають, точніше, «не чують» нас. По суті, ми ведемо щоденну боротьбу ізвласними дочками й синами, у якій не має переможців!
Чи можна поліпшити взаємини з дітьми? Чи можна не дратуватися, не сваритися? Звичайно.
Просто потрібно дотримуватися таких правил:
Правило «одного слова»
Якщо Ви хочете, щоб дитина Вас «почула», не висловлюйте всього, що думаєте про її поводження. Використайте «правило одного слова», що характеризувало б ситуацію. Можливо, його прийдеться повторити кілька разів, але це краще, ніж кричати й загрожувати. Наприклад, перед сном маля повинен скласти свої іграшки. Якщо Ви скажете: «Скільки разів я тобі говорила, що іграшки треба забирати! Ти така велика, а дотепер не можеш цього запам’ятати», — дитина вже після першої фрази перестане сприймати сказане. Спробуйте замість гнівної тиради вимовити (тільки не вприказному тоні) одне слово: «Іграшки!» Воно стане своєрідним паролем збирання.
Результати неслухняності
Пригадайте, скільки разів протягом дня Вам доводиться говорити своєму синові або дочці: «Зроби математику, а то одержиш двійку», «Іди снідати, інакше їжа охолоне», «Не випереш носочки — підеш у брудних»? Чи спрацьовують Ваші вказівки? Чи некраще кілька разів дати дитині можливість переконатися, до чого приводить неслухняність і які її наслідки. Якщо Сашко не зробить математику, то завтра на уроці він дійсно одержить двійку. Якщо Свєта не прийде вчасно до стола — буде їсти холодний суп. Якщо Катя не випере носочки — ранком надягне брудні.
Ця важлива фраза «як тільки»
Є кілька слів, які Вам треба намагатися не вживати: «якщо», «чому», «ти ніколи…»Зі слова «якщо», як правило, починаються погрози: «Якщо ти не будеш чистити свої туфлі, я ніколи не куплю тобі нових». У дитини відразу ж виникає відповідна негативна реакція, мол, ну й не треба.
«Чому» — звичайний початок обвинувачення. Після фрази: «Чому ти не кладеш речі на місце?» — Ваше маля, швидше за все, почне оборонятися, а не забирати.
Словосполучення «ти ніколи» сприймається в штики. «Ти ніколи не підмітаєш у кімнаті…» — звучить як обвинувачення, а не спонукання до дії. Краще сказати: «У кімнаті багато пилу. Настав час підмести підлогу».
Якщо Ви хочете, щоб дитина виконала не занадто приємну для неї роботу, спробуйте побудувати фразу так: «Як тільки кімната буде прибрана, ти зможеш подивитися телевізор».
Воля вибору
Кожний з нас має свої пристрасті, смаки, судження. І Ваша дитина, якою би маленькою вона не була, — не виключення. Не ущемляйте її права, адже вона — особистість. Маля в стані вирішити самостійно, яку їжу й одяг вибрати й у якій послідовності виконувати дорученуйому роботу. Запитайте в нього, що він буде їсти на сніданок бутерброд із сиром або з ковбасою. Перед тим як зшити або купити для дочки плаття, обговоріть з нею тканину й фасон. Під час вбирання у квартирі запропонуйте дитині на вибір: вимити підлогу або підмести.
Попередження про неприємності
Відвідування лікарів і інші неприємні для дитини події будуть сприйматися інакше, якщо поговорити з нею заздалегідь: «Я розумію, що тобі не хочеться, але йти треба». Часто буває так: Ви збираєтеся з дочкою в гості. Там Ваше маля настільки захоплюється грою з подружкою, що його ніякими силами не повести додому. Домовтеся з ним: «Давай поставимо годинник на такий-то час. Коли він задзвонить, ми підемо додому».
Право на бажання
Ваша дитина голосно вимагає в магазині машинку. Ви можете відреагувати на це по звичці: «Тобі все мало! У тебе ж вдома п’ять машинок!» І витягти дитину, що репетує, з магазина. А можете не купувати іграшку, але визнати право дитини хотіти її: «Я розумію тебе, машинка дійсно гарна, але сьогодні в мене немає грошей». І дитина заспокоїться, навіть не одержавши заповітний автомобіль.
Відмова від критики
Критикувати — виходить, судити, оцінювати, таврувати ганьбою. Критика викликає в дитини опір. Згадаєте, як Ви самі реагували на зауваження батьків, і зрозумієте, чому Ваші діти «обороняються». Син не може вирішити завдання? Простіше всьог ойог овисміяти: «Це ж легке завдання! Ми ж з тобою все розібрали вчора! Як можна таке не зрозуміти?!» Реакція дитини буває різною від: «Я — тупиця» до «…і не буду робити». Але Ви допоможете їй, якщо скажете: «Так, це нелегко. Але я думаю, що ти впораєшся. Подумай ще».
Звичайно, ці поради не універсальні. Не сподівайтеся, що в будинку відразу запанує тиша та благодать. Будьте готові до того, що діти можуть віднестися з підозрою до Вашого «нового» поводження. Але якщо за день Ви хоч раз зумієте запобігти конфлікту, виходить, Ви навірному шляху. Кожна дитина неповторна, і Вам вирішувати, які методи застосовувати в тій або іншій ситуації. Пробуйте, шукайте, підходьте до виховання дитини творчо. Час і сили, витрачені на відновлення миру в родині, коштують того.
Чому дошкільна освіта обов’язкова для кожної дитини?
Обов’язкова дошкільна освіта дітей старшого дошкільного віку сьогодні є необхідністю, тому що саме в дитячому навчальному закладі малюків практично готують не лише до навчання у школі, а й до майбутнього «дорослого» життя. Одним з основних завдань педагогічного колективу дошкільного навчального закладу є створення безпечного розвиваючого середовища для дітей дошкільного віку, створення сприятливого простору для розгортання дітьми активної, творчої поведінки у специфічних для віку дитини видах діяльності (ігровій, пізнавальній, продуктивній, самостійній, художній та творчій діяльності, спілкування з дорослими та однолітками тощо) і відповідно організація роботи з дітьми в ньому.
Всім відомо, що основною формою навчання для п'ятирічок є гра. Саме в ігровій формі під керівництвом професійних педагогів, маючи відповідну освіту, діти навчаються самостійності, знайомляться з основними правилами гігієни, правилами поводження у колективі, правилами безпеки в побуті та правилами безпечної поведінки і спілкування з однолітками. Вони також розвивають свої здібності з малювання, ліпки, конструювання, азів письма, співів та танців тощо. Отже, якщо в дошкільному віці у вашого нащадка будуть сформовані вище згадані навички і розвинені перераховані здібності, будьте впевнені, що в школі ваш малюк буде почуватися набагато впевненішим, ніж дитина, яка не відвідувала дошкільного навчального закладу.
Дитина і колектив:
Перебуваючи в дитячій установі, під час спілкування з однолітками дитина розвиває й вдосконалює своє вміння узгоджувати особисті інтереси з інтересами інших людей, навчається азам виховання, розвиває почуття дружби, взаємодопомоги.
Дитина і соціум:
Під час знаходження в колективі у дитини формуються вміння спілкуватися з іншими людьми, заходити правильні, безпечні рішення та вихід із різних життєвих ситуацій, розвивається бажання для подальшого навчання в школі.
Розвиток дитини:
Перевагою дошкільної освіти, отриманої в дитячому навчальному закладі, є той факт, що зростання і виховання вашої дитини відбувається під керівництвом педагога, який володіє необхідними знаннями та зможе забезпечити комплексний повноцінний розвиток дитини з урахуванням її індивідуального розвитку.
Дитина і майбутнє шкільне навчання:
Саме в дошкільному навчальному закладі відбувається забезпечення рівних стартових умов для розвитку всіх дітей; формуються фізична, психічна, моральна, мотиваційна, вольова, інтелектуальна готовність до майбутнього навчання в школі, а це означає, що воно буде безпечним, цікавим і посильним для дитини.